монополія

-ї, ж.

1) без додатка і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін. || Зосередження будь-чого в розпорядженні держави, однієї організації, фірми, особи і т. ін.

2) перен. Виключне право на що-небудь; перевага, панування в певній галузі.

••

Ба́нківська монопо́лія — найбільші банки та їх об'єднання, що панують у проведенні банківських операцій.

Валю́тна монопо́лія — виключне право держави на здійснення операцій з валютними цінностями та на управління державними золотовалютними запасами.

Відкри́та монопо́лія — монополія, яка є єдиним продавцем на ринку якого-небудь продукту, але не має спеціального захисту від конкуренції у вигляді, напр., патенту.

Держа́вна фіска́льна монопо́лія — джерело державних доходів, пов'язане з монополією держави на виробництво і реалізацію товарів масового споживання; запроваджується для поповнення доходів державної скарбниці.

Чи́ста монопо́лія — ситуація на конкретному товарному ринку, де виступає тільки один продавець.

3) Велике об'єднання, що виникло на ґрунті концентрації виробництва й капіталу з метою встановлення панування в певній галузі господарства та одержання максимальних прибутків.

4) заст., розм. Те саме, що монополька 1).